N.U.

Як колгоспи розтягали
То дали й Миколi
Надiл землi пiвгектара
За сiм верств у полi.
Хоч нiщо там не родило
Вiд людського ока
Час вiд часу бур’ян косив,
Бо той рiс нiвроку.
А недавно пощастило
Гарно пiдлататься
Удалося в бур’яняцi
Упiймати зайця.
Йшов додому – як на свято,
Радiсно, врочисто,
Уявляв, як буде пахнуть,
Коли буде їсти.
Гукнув голосно з порогу
Жiнцi своїй Галi:
- А вiзьми ось зайця цього
Та засмаж на салi.
- Яке сало, битий дурню,
Де ти його бачив?
- Ну то згогуй на олiї
Лиш би було смачно.
- Немає в нас нi олiї,
Анi маргарину
І принiс мени його ти
На лиху годину.
- Хоч так вiзьми, без нiчого,
Звари у кастрюлi,
Та добав туди петрушки,
Перцю i цибулi.
- А на чiм його варити,
Як у нашу хату
Газ i свiтло вдключили
Вчора за несплату.
Муж як схопить того зайця,
Та в вiконну раму
Як жбурнув, аж закурiло
Десь поза парканом.
Заєць скочив мов печений,
Збив смiття на спинi,
Та як крикне: “Незалежнiй
Слава Українi!”

Category: Без категорії  Leave a Comment

Знайома картина

Водiєм у агрофiрмi
Влаштувавсь Микола,
Вантажi розвозить рiзнi
В райцентрi й довкола.
А оце дали пугiвку
Їхать аж в столицю.
Теща й собi: – Й мене візьми,
З’їжджу на дурницю.
Хочу мiсто побачити,
Пройтись по базару,
Подивитись, якого там
Навезли товару.
- Не вiзьму вас, бо кабiна
Буде не порожня.
Мiй начальник буде їхать,
А у трьох — не можна.
- А я в кузов накидаю
Соломи багато,
Зариюся, укриюся
І буду лежати.
Не вдалося вiдмовити —
Стiльки не старався
Всiлась теща у солому —
І у путь подався.
Уже, майже, й доїхали,
Усе чин по чину,
Аж ось їх автоiнспектор
Зупиня машину.
Перевiрив документи,
Обiйшов довкола.
- А що везеш у кузовi? -
Запитав Миколу.
- Свиню, пане iнспекторе,
Не дивiться тiльки,
Бо у неї тяжка форма
Сказу чи сибiрки.
Все це теща, як почула –
Мало не зомлiла.
Як схопиться, аж солома
Вгору полетiла.
- Ви не слухайте, сержанте,
Що ото вiн плеще,
Оце вiн так називає
Свою рiдну тещу!
Постовий на неї глянув,
Повернув папери:
- Все в порядку, то ж помалу
Рушайте, шофере.
Бо оця менi картина
Прекрасно вiдома,
Така сама очiкує
І на мене вдома.

Category: Без категорії  Leave a Comment

***

У недiлю на базарi
Два куми зустрiлись,
Один живе у райцентрi,
Другий у селi десь.
- Як там справи, куме Йване?
- Та хай йому трясця!
- А що ж таке? – Та недавно
Купив зубну пасту
Воно ж тепер тiльки й знають,
Що все рекламують:
Чистiть зуби цим “Колгейтом”
I як в бобра будуть!
- То я, дурний, i почистив,
І не забарилось,
Як у бобра всього лиш два
Спереду лишились.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Щільні ряди

Три народині депутати
Сидять в ресторанi
Пiсля сварок та дебатiв
У сесiйнiй залi.
Замовляють калорiйнi
Блюда та салати
Бо енергія ж потрiбна,
Щоб так горло драти..
На столах пляшки, напої,
Так, як глянуть збоку, -
Добре випивши вже двоє,
А третiй — нiвроку.
Правда, й масу добру має
Кiлограм пiд двiстi,
Видно добре полюбляє
Випити й поїсти.
Ось один з тих, що випивши,
До нього озвався:
- Ну i пика в тебе, друже,
Геть не депутатська.
Ти ж слугою є народним,
А усе жирнiєш,
Так же в виборцiв голодних
Можеш втратить iмiдж.
Та i в партї ряди
Можеш розхитати
Що на третiй срок сюди
Можуть не пропхати.
Той узяв шматочок шинки
І промовив з’ївши:
- Чим товстiшi нашi пики,
Тим ряди щiльнiшi.

Category: Без категорії  Leave a Comment

***

Молоденька репортерка
Фермера питає;
- А скажiть, чи в вас на фермi
Крадiжок немає?
Той, цигарку закуривши,
Склав ногу за ногу;
- Та, поки що нiби тихо,
Нема, слава богу.
-А навiщо ж та рушнця
И пес, як лев ганяє?
- Ото якраз через все це
Й крадiжок немає.
***
Дощ холодний накрапає
Десь о п’ятiй ранку.
Йван Грицька в вiкно гукає:
- Ходiм на рибалку!
Я согоднi не бажаю,
Той сонно озвався,
- Що, дружина не пускає,
Чи дощу злякався?
Не боявся я нiколи
Нi дощу, нi грому.
Просто жiнка дозволила
Пляшку випить вдома
***
Запитали онучата
Дiдуся Панаса,
Щоб купив вiн, якби виграв
Сорок тисяч «баксiв»
Чи крутого «Мерседеса»
Чи шикарну дачу,
Чи путiвку кругосвiтню
Щоб свiту побачить?
Дiд їх гладить по голівках
Й тихенько смiється;
- Що купити я хотiв би,
Те не продається.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Фiльм не для малечi.

Увечерi телевiзор
Дивиться родина.
На екранi еротична
Йде кiнокартина.
- А де, доню, твоя лялька? -
Мама запитала.
- Та я її спеленала
І спати поклала.
Нехай спить собi спокiйно,
Досить вже гуляти,
А дивитись такi фiльми
Їй ще ранувато.

Category: Без категорії  Leave a Comment

***

Повернувсь приймак до хати
В настрої хорошiм,
Та ще й випивши добряче,
Бо отримав грошi.
Жiнка тут же заходилась
Сваритись, кричати,
Що вiн грошi проциндрює
П’яниця проклятий.
Теща й собi пiдкидає
Слiвця проти зятя,
Як мовиться, пiдливає
Масла у багаття.
- Чого хоч ви мiшаєтесь? -
Зять тупнув ногами.
- Iдiть собi та тримайте
Язик за зубами.
- Ач, якої заспiвав ти,
Чого вимагає?
А за чим його тримати,
Як зубiв немає?
Та щоб ти був не зануда,
А хорошим зятем,
То б золота дав на зуби,
Щоб язик ховати!

Category: Без категорії  Leave a Comment

А-а-а, це ти…

Носив Грицько вуса довгi
І пишався ними,
А були вони у нього
Вогненно рудими.
Хоча скiльки все сварилась
Сердито дружина,
Щоб зголив їх, бо коляться,
Як з вепра щетина.
А раз таки надумався
Жiнцi догодити,
Знаменитi свої вуса
Пiти поголити.
Повернувся з перукарнi
Випивши гарненько
Та до жiнки, що дрiмала.
Пiдйшов тихонько.
Нахилився й заходився
Цiлувати в губи,
А та й собi зайнялася,
Як солома в грубi.
Обняла його за шию,
Та горнеться палко,
Що тому аж дух забило
І зробилось жарко.
А як хвиля уляглася,
Нiжно усмiхнувся:
- Що, так гарно, моя мила?
То я побрив вуса!
Та зiв’яла якось зразу
І проговорила
- А-а-а, це ти-и…
На бiк вляглася
І очі закрила.

Category: Без категорії  Leave a Comment

***

- Звiдки в тебе така гуля? -
Пита батько сина.
- Та то менi туди муха
На уроцi сіла.
- Та що, мухи в вашiй школі
Є такі великі?
- Та нi, то її Микола
Вдарив черевиком.
***
Дають радiсть й дрiбнi грошi,
Це вже достеменно.
Ось ковтнула п’ятак теща –
Мізер, а приємно

Category: Без категорії  Leave a Comment

Сексуальний маніяк

Баба пiвника купила,
Бо старий не хоче
Вже спiвати удосвiта
Та й курей не топче.
Тiльки в курятник впустила –
Той без перебору
Iз курочки на курочку
Стриб та стриб угору.
Й на качечок, на гусочок,
Хоч сам невеличкий,
Умудрився і заскочив
Навiть на індичку.
А старий почав повчати:
- Угамуйся трохи.
Бо, як будеш так топтати,
То витягнеш ноги.
Минув тиждень, вранцi сонце
Пiднялось червоне,
Лежить пiвник, а круг нього
Стрибають ворони.
Старий також тут тинявся
Та й почав бурчати:
- Що, дурнику, дострибався?
Не слухав поради!
- Та замовкнеш, ти, нарештi
Стара поторочо,
Бо ворон, як порозгониш, -
Я на тебе скочу!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Була б генеральша!

Повернувся напiдпитку
Грицько з магазину
І завiщось заходився
Лаяти дружину:
- Сяка-така, не хазяйка,
Розумом коротка,
Ледащиця, лежебока,
Просто iдiотка.
Та на нього поглянула
Єхидно, та й каже:
- А була б за генералом, -
Була б генеральша!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Стрептиз по-українськи

Повернувся з Америки
Додому данило —
Його родичi далекi
Туди запросили.
Увечерi завiтали
Гості в його хату:
Послухати, розпитати
Як воно там в Штатах.
От випили, закусили
І налили знову,
Тут Данило не кваплячись
Розпочав розмову.
- Походив я, подивився
В Америцi всюди,
Так скажу вам : розжилися
Там добряче люди.
Скрізь порядок, хмарочоси,
Вивiски, реклами,
А в крамницях аж полицi
Ломляться вiд краму.
Вув в кафе i ресторанах,
Так не всигнеш сiсти —
- Що ти хочеш, – вже питають, -
Випити й поїсти?
П’ють там брендi, вiскi, пиво,
Самогону — дзузьки,
І без сала, як не дивно,
Й майже без закуски.
І чи то вже так впилися,
Чи бiс його знає,
Повний зал сидить гуляє,
А п’яних немає!
А iще там показують,
Як у нас, вистави.
Називасться “стрептизом”, -
Соромiтні справи!
Уявiть собi, що в барi
Чи в кафе на сцені;
Стирчить прикорень залiзний
До самої стелi,
Ось вискакує дiвиця
Й давай його рвати,
То хитає, то зависне,
То униз присяде.
Аж упрiє, бiдолашна,
Й хоч люди довкола,
Познiмає всю одежу,
Стає зовсiм гола.
Та з годину навкруг нього
Крутиться та гладить,
А на це всi дивляться,
Та ще й гроші платять.
- Якби нам за це платили. –
Дружина сказала,
- Хоч раз у рік, так ми б їх всiх
За пояс запхали.
А ти ж, бач, в економiчну
Загнали нас кризу
Та й доводиться ходити
Голим без стрептизу.
Тут Данило пiдняв чарку
И мовив: “Випиваєм
Не за їхню Америку,
А за те, що маєм!”

Category: Без категорії  Leave a Comment

Говорити як навчили мавпу гамадрила /або Грицькова наука/

Конкурс свiй оголосила
Фiрма знаменита:
Хто за рiк нанчить зумiє
Мавпу говорити.
На якiй це буде мовi –
Значення не мало,
Лиш би мавпа кожне слово
Чiтко вимовляла.
А ще фiрма асигнує
Будь-якi витрати
На утримання й навчання, -
Були б результати.
Переможця нагорода
Солiдна чекає:
У доларах, ще й поїздка
На рiк у Гаваї.
За цю справу узялися
Француз, iталiець
Знаменитi логопеди
Й Грицько — українець
В фiрмi їм дали по мавпi
З роду “гамадрили”,
Якi, скiльки й свiт їх знає,
Ще не говорили.
Усi троє й роз’їхались.
Рiк промчався хутко
І ось вони звiтуються
Про свої здобутки.
Француз схуднув, став як трiска,
Зате гамадрила
Аж два слова: – “Пардон, мусье”
Чiтко говорила.
Iталiєць геть посивiв
Зате й його мавпа
Теж два слова говорила:
- Італьяно папа”
Жюрi плещуть у долонi:
- Браво! — кажуть, – Браво!
Потрудилися обоє
Ви просто на славу.
Ось заходить українець:
Гладенький, нiвроку,
Поруч мавпа прихудюща
Плентається збоку.
- Вибачте, що вид такий
Має гамадрила,
Та нона в мене нiчого
Їсти не хотiла.
Я давав цукерки, фрукти,
Цитрусовi рiзнi,
І банани й ананаси, -
Та i в рот не вiзьме.
Ото хiба, що шкуринку
Пожує з банана
Та холодної водички
Нап’ється з-пiд крана
Раптом на вкраїнськiй мовi
Маапа як учеше:
- Та не слухайте його ви,
Нехай вiн не бреше!
Заберiть мене додому,
Назад, добрi люди,
Я не те, що балакати,
А й спiвати буду
Далi в бiк Грицька як гляне –
Й сумирно сказала:
- Логопедовi Грицьковi
Українцю – Слава!

Category: Без категорії  One Comment

Хто кого підкузьмив?

Iз гербами “Жигулi”,
В формах i при эброї
Поверталйся в ДАI
Iнспекторiв двоє

Вечорiло… І туман
Став лягать потроху,
Раптом бачать — чийсь баран
Вийшов на дорогу.

Пригальмуй та заберем,
Сержант збоку каже.
Знаєш, завтра як гульнем,
Шашликiв насмажим.

За хвилину той баран
Мчався вже в машинi.
Простягнувшись, ніби пан,
Ззаду на сидiннi.

Далi дивиться водiй –
На дорозi, збоку
В рясi батюшка стоіть,
Пiднiмає руку.

Зупинив своє авто.
- Що хотiли, отче?
- Пiдвезiть, – прохає той,
Додому, синочки.

- Так у нас нема куди!
- Та, я десь, скраєчку,
Мені лиш до темноти
Добратись в мiстечко.

Умостився таки пiп,
Й вибравши хвилину
Запитав: – Куди, скажiть,
Везете тварину?

Ну а тi поглузувать
Задумали з нього: -
В семiнарiю здавать,
Вчитись на святого.

От чи приймуть, боїмось,
В ту його науку,
Бо, як кажуть, йому слон
Наступив на вухо.

- А якщо не приймуть там, -
Мовив пiп так само,
-Буде й далi працювать
В “ДАІ” разом з вами?

Category: Без категорії  Leave a Comment

Операція

Хворий очi розплющує
И бачить: мов в туманi
Якийсь дiдусь iз ключами
В бiлому убраннi.
Та й питає: – Що, лiкарю, -
Голосом тремтячим,
Операцiя успiшна?
Я вам дуже вдячний.
- Не лiкар я, не дякуйте,
Тут все дуже просто,
Ідiть в чергу там ставайте,
Я — Петро Апостол.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Теща на мітлі

Вранцi теща вийшла з хати
Та приймака лає
Що той ледар i п’яниця,
Й двiр не замiтає.
Знайшла мiтлу розтрiпану.
На пеньок поклала
Зверху всiлась i оривком
Зв’язувати стала.
А тут зять “До вiтру” вийшов
Аж синiй з похмiлля
Бачить теща на мiтлище
Мов на коня сiла.
- Ви що, мамо, бiльше з нами
Не хочете жити?
Ну, то двiр позамiтайте, -
Й можете летiти.

Category: Без категорії  Leave a Comment

***

Зайшла жiнка до хiрурга,
Щиро посміхнулась:
-А скажiть, чи я бюстгальтер
Не у вас забулась?
- Нi, не в мене, – той озвався
Не встаючи з мiсця.
То, вибачте, ради Бога,
Певне в окулiста.

Category: Без категорії  Leave a Comment

***

Мчиться містом «Запорожець»
Торохтить та дзенька,
Ще й стрибає по дорозi,
Як теля дурненьке.
Попереду перехрестя
З повного розгону,
Не спиняючись, поперся
На свiтло червоне.
Вискочив автоiнспектор,
Сюрчить, жезлом тиця,
“Запорожець” зупинився
Кроків десь за тридцять.
Вiдкриваються дверцята
Погнутi, обдертi,
З них вилазить його власник,
Мов Чахлик Безсмертний:
Худий, лисий, в окулярах,
На ногу кульгає,
Козирнув Мiлiцiонеру.
- Здравiя желаю!
- Ви що, дiду, десь випили,
Чи щось з головою?
На червоне проїхали –
Це ж пахне тюрмою!
Дiд поглянув на те свiтло
Як в димар ворона:
- Не таке вже воно, синку,
Щоб дуже червоне…
- А чому ваш “Запорожець”
Технiчно несправний,
Що стрибає на дорозi
Нiби ненормальний?
- З машиною все у нормi,
А те, що ти бачив
Що мій “ЗАЗ” стрибав угору –
То якраз я кашляв.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Гуморески та приколи Шкурпели Миколи

Багата талантами благословенна полтавська земля. Іван Котляревський, Микола Гоголь, Михайло Драгоманов, Олена Пчілка, Євген Гребінка, Архип Тесленко, Леонід Глібов, Панас Мирний, Олесь Гончар, Андрій Головко, Григорій i Григір Тютюнники — всі вони, та i багато інших письменників, поетів, композиторів, починали свій життєвий шлях на Полтавщині. Саме полтавська земля благословила їх на нелегку літературну працю.
На Полтавщині народився i Микола Шкурпела. Ось як він сам пише про свою появу на світ:

Під час війни, у сорок третім —
Село горіло, хата й двір,
В той день якраз був бій жорстокий
І народився я в окопі
Вiйнi й смертям наперекір.
А сталось це в селі Шкурпели,
Це на Полтавщині село,
Колись багате на оселі,
Людей трудящих i веселих,
садами буйними цвіло…

Не те нині село Шкурпели. Визнала його, як i багато інших сіл, колишня влада неперспективним. Але розійшлись по всьому світу нащадки незнищенного козацького роду Шкурпел. Один з них — Микола Шкурпела, мій давній i добрий товариш.
Бог не обділив Миколу Марковича талантами. Він грає на гармошці, мандолинi (його улюблений музичний інструмент), співає, малює. І пише вiршi. Вони рiзнi — ліричні, героїчні.
Але найбільше серед них гуморесок. І саме в них найкраще розкрився його поетичний талант.
Що мене приваблює в ньому — так це його щирість, доброта, вiдкритiсть, готовність у будь-яку хвилину прийти на допомогу.
- Це в нас від матері, – ділиться спогадами Микола Маркович. — Нас у неї було четверо синів i доброта її передалася нам.
Немає вже на їхньому свiтi його матері, у тому ж таки 43-у, коли народився Микола, на фронті загинув батько. Але є він, Микола, носій кращих рис роду Шкурпел. А коли з’являються серед нас такі люди, як він, світ стає багатшим.
Закінчив Микола Маркович свого часу Полтавський сільськогосподарський інститут, працював агрономом. Але тягло до дітей, тож, вступивши на заочне вiддiлення Полтавського педінституту, перейшов працювати до школи.
Нині він — викладач Переяслав-Хмельницького ПТУ-22.
Три десятиріччя віддав Микола Маркович Переяславщині. Його знають тут як активного учасника художньої самодiяльностi. Поетичні твори М.М.Шкурпели неодноразово друкувалися у місцевих періодичних виданнях, звучали на концертах, по радіо i телебаченню. Частина творів покладена на музику місцевим композитором М.Губарем, а «Пісня про Переяслав відома i за межами Переяславщини.
Як пише Микола Маркович вiршi? По-різному. Буває, що i вночі присниться, а вранці пригадує. А то десь цікаву бувальщину почує чи анекдот — ось i гумореска. А слова, каже, десь самі знаходяться.
А вiршi — перед вами. Вони рiзнi, але в кожному є своє. Читайте, смійтесь, робіть висновки. Бо як казав Пушкін: «Сказка ложь, да в ней намёк! Добрым молодцам урок».

Володимир Недбайло

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хазяїн

Кум Микола пожалівся
Кумові Павлові:
- Я, відколи одружився,
Не господар в домі.
Хочуть мною керувати
І теща i жінка…
Той кручуся, так сказати,
Як в колесі білка.
- А ти, хоч раз свій характер
Прояви, Миколо,
Як допечуть, добре бахни
Кулаком по столу.
Хай відчують твою силу
Й норов молодецький,
Тоді будеш жити з ними
Як султан турецький
Добре слово, добра рада,
Нічого сказати.
Воно стукнути i треба,
Але й страшнувато…
А раз добре підвипивши,
Рішив доказати.
Що він таки не хтось там,
Господар у хаті.
Зайшов в кухню, супить брови,
Не встиг за стіл сісти:
- А чого це ви, корови,
Не даєте їсти?
Жінка була десь надворі,
Нагримав на тещу:
- Що, ви, ходите, мов сонні,
Коло тої печі?!
Та нічого не сказала,
Лиш очі скосила.
- Яка, тебе, – запитала, -
Чортяка вкусила?
Насипала борщу й каші,
Дала хліба й ложку:
- Студи ж добре, бо гаряче.
Та сьорбай потрошку.
- А чого борщ не солоний,
Гарячий, ще й кислий? —
Розмахнувся та по столу
Кулаком як трісне,
- Оце так ви шануєте
Господаря двору?
Мов собаку годуєте? —
Та знов — Геп! — по столу.
На столі все підскочило,
Униз полетіло.
Тут вже тещу аж скорчило,
За живе заділо.
Ах ти ж, кізяк, морожений!
Мордяка невмита!
А ти за стіл платив гроші,
Щоб по ньому бити?
А в самої кулацюга,
Як у Гулiвера,
Переконлива й фігура —
Десь більше центнера.
- Так, говориш не солоне?
Так, говориш — кисле? —
Та по шиї долонею
З розмаху як лисне!
Не втримався, по пiдлозi
Під стіл покотився…
А тут якраз на порозі
Кум Павло з’явився.
-А чого це ти забрався
Під стола, Миколо?
Щось раніше я не бачив
Там тебе ніколи.
Чи згубив щось, та шукаєш,
Чи може щось сталось?
- То не твого ума діло! -
Теща обізвалась.
- Як багато будеш знати,
Старий станеш, хлопче,
Він – хазяїн у цій хаті
І ляга, де схоче.

***
- Ти чого такий раденький
Ходиш по перону?
- Посадив у поїзд тещу
Відправив додому.
- А чому ж у сажі губи
І краєчок носа?
- Поцілував на радощах
Трубу паровоза…

Category: Без категорії  Leave a Comment

Про малесенькі чарки

Якось зять заїхав взимку
До тещі з дороги.
Просить: – дайте щось випити,
Щоб зiгрiтись трохи.
Та на стола поставила
Хліба, якусь шкварку
Десь з півпляшки самогону
Й малесеньку чарку.
- От лиш чарка малувата,
До зятя говорить, -
Якби йому й покорчило,
Хто їх такі робить.
- Нащо ж тому, хто їх робить,
Зять собі міркує, -
Нехай краще вже тим корчить,
Хто такі купує!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Недосяжна мрія

Два приймаки на лавочці
Сидять у неділю.
В зубах в обох по цигарці,
Обом на похмілля.
Один виніс пляшку з дому,
Щоб теща не знала,
Другий – хліба, цибулину
І шматочок сала.
Тож випили, закусили,
Щоб ніхто не бачив,
Закурили, та про долю
Приймацьку судачать.
- Які ж хлопці ті щасливі,
Що живуть без тещі,
Прийде п’яний, ніхто його
Не штовхає в плечі.
Не кричить: – «Геть волоцюго,
Із моєї хати!»
Лише жінку поцілує,
Та й лягає спати.
- А тут тільки зайду в хвіртку,
Навіть не товчуся,
- Іди, стрічай, – гукає жінку.
- Он, прийшов, як зюзя!
Не спитає, чи голодний,
Чи, може, втомився,
Чи з начальством на роботі
За щось посварився.
Кричить, зразу: – «Носи воду!
Та йди, рубай дрова!»
А сама день на дивані
Лежить, як корова.
Ще й дружину проти мене
Хоче нацькувати,
Щоб у мене забирала
Геть усю зарплату.
Правду кажуть у народі:
Коза – не скотина,
А приймак – i не господар,
Навіть не людина.
- Моя ж теща, – мовить інший, -
Тільки вип’ю чарку,
Стає в позу: руки в боки
І бере качалку.
Ще й кричить: – А ну, п’яниця,
Марш мерщій у ліжко!
Хоча мені не хочеться
Спати анiтрiшки.
В мене ж є дружина, дати,
Зміг би щось навчити,
Та куди там! Не дай, боже,
Хоч рота розкрити.
На похмілля нема того,
Щоб сказать тихенько:
- Вставай зятьок, – та чарочку
Налить, хоч маленьку.
А як гаркне, аж підскочу,
- Вставай, бiсiв сину!
Бо вже сонце пече в спину
Йди, порай скотину!
І це ж не день, не два
І не місяць, а кожного ранку
Одержую до сніданку
Таку прочуханку.
- Ех, пожити б, як он півень
Цілий день співає,
Бо у нього двадцять жінок,
А тещі – немає!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Біда сама не ходить

Сидять куми у буфеті;
Пивце попивають,
У руках по сигареті -
Курять, розмовляють,
- Оце, куме Йване, в мене
Трапилась причина:
Занедужала, напевне,
Серйозно дружина.
Та ще й теща приїхала
Провідати хвору.
А я кручусь, що ніколи
Глянути й угору.
- Мушу я тобі сказати, -
Кум Іван говорить, -
Що ніяке лихо в хату
Одне не приходить.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Феномен перевтілення

- Скажи, любий, чи ти віриш,
Що душа людини
Перевтілюватись може
В рослини й тварини?
Вірю, вірю, моя люба,
Сам же перевірив:
Був ослом я, був i дубом,
І зайчиком сірим.
- І коли ж тобі вдалося
Все це пережити?
-А я можу все на пальцях
Це перелічити:
Дубом був, як тебе сватав,
Ослом, як женився,
А зайчиком – як у тещі
В приймах залишився.
***
Хтозна й за що посварились
Чоловік i жінка,
В неї серце розболілось,
У нього – печінка.
Увечері лягли спати
У рiзнi кімнати.
Вона в спальні, він – на кухні
На старій канапі.
Серед ночі, чує жінка,
Чоловік постукав,
Та так гучно, мов не пальцем,
А ломом, чи дрюком.
- Чого гатиш, навіжений,
Голова порожня,
Так же й двері ті фанерні
Висадити можна.
- Давай, люба, помиримось,
Пробач, що не слухав,
Краще вийди подивися
Чим ото я стукав…

Category: Без категорії  Leave a Comment

Купив не все

Чоловіка посилає
до крамниці жінка,
Щоб купив він літр сметани
І паштет з печінки.
дала грошей скільки треба,
Той швидко мотнувся,
Що не встигла й вгору глянуть,
Уже й повернувся,
Аж задихався, сердешний,
Та зразу до жінки -
Витягає із кишені
Дві пляшки горілки
Оце купив тільки літру,
Як ти й говорила,
А на паштет i сметану —
Грошей не хватило.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Щастя привалило

- Як дружина ваша, куме?
Щось давно не бачив -
- Подалася на курорти
десь к чортам собачим.
В копієчку обійшлася
Та мені путівка,
- Хабара i повну вартість
Платив. За готівку!
Зате щедро окупились
Всі мої витрати.
Тиша й спокій поселились
Тепер в моїй хаті.
- Що, так добре там дружина
Здоров’я набралась?
- Ні. Ото як поїхала,
- Більше й не верталась.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хто більше

Повернувся напідпитку
Чоловік додому
І, щоб жінку зачепити,
Почина розмову.
- Ач, до чого дожились ми,
Хто, що хоче, робить,
Вже жінки, крім чоловiкiв,
Коханців заводять.
- Демократія ж в нас нині, -
Жінка відказала, -
- Бо що ж робить тій людині,
Яка покохала?
- Ач, якої заспівала.
Кого захищаєш?
Чи, можливо, й ти коханця,
Окрім мене, маєш?
Та я тобі поламаю
І руки i ноги,
Як узнаю, що ти мені
Наставила роги.
А до того, ще красуню
Заведу, коханку,
Милуватимусь із нею
Звечора до ранку.
- Заспокойся, чоловіче,
Як дійде до цього,
То я тобі обламаю
Руки, ноги й роги.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Цінний подарунок

Добре випивши, приїхав
Чоловік з базару,
Бо хильнули по пiвлiтра
З кумом на вокзалі.
А щоб жінка не сварилась,
Гукнув ще з порогу:
- Давай пальчик, моя мила.
Щось купив на нього.
Ще із жовтого металу,
Кругленький, гарненький,
- Ну навіщо стільки грошей
Ти стратив, дурненький?
А сама зімкнула вії
І пальчика тика.
- Раз купив, то на вже, міряй,
Може ще й велике?
Муж узяв долоню,
Чмокнув, як піп хрестик:
- А поглянь, чи до вподоби
Тобі цей наперсток?

Category: Без категорії  Leave a Comment

Тещині символи

Поїхали до столиці
Одарка й Микита,
Походити по крамницях,
Може щось купити.
Ось проходять пою аптеку.
дивиться Одарка -
На все вікно зображені
Гадюка i чарка.
- І щоб воно могло значить? -
Микиту питає.
- То так мене моя теща
Вдома зустрічає.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Третя душа

Жінка ніжно обіймає
Чоловіка Гриця.
Скоро третя душа Має
У нас появиться.
- Ну, нарешті! – той промовив.
Мила моя Азо!
Я б не проти, щоб було їх
Хоч i дві відразу.
- Не те, Грицю. Якби краще
Тобі пояснити?
Мама моя розвелася
І в нас буде жити.

Category: Без категорії  Leave a Comment

А що було думать?

- Що ти вчора подумала
Про мене, Уляно,
Як заходив я в квартиру
З синяком, ще й п’яний?
- А що мені було думать?
П’яний – то проспишся,
А синяк отой під оком
Пiзнiше з’явився,

Category: Без категорії  Leave a Comment

Яка праця – така й плата

До Петренка ось-ось гості
Мали завітати.
А він в трусах однiсiньких
Ходить по кiмнатi.
Ноги довгі та тоненькі,
Ребра, мов гармошка.
Вузькі плечі зсутулені,
І худий, як дошка.
Жінка бурчить:
-Одягнися. Скоро ж люди будуть.
- Ото й добре. хай дивляться,
Як мене годують.
- Як на те пішло, то можеш
І труси знімати,
Нехай бачать за що мені
Тебе годувати.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Любов не вмирає

Чоловік сховав дружину
Та й людей до хати
Запрошує, щоб покійну
Зайшли поминати.
Раптом з даху підхопило
Вітром шиферину,
Посунулась, та й гепнула
Вдiвцевi, на спину.
Той підняв угору очі,
Змів куряву з себе,
- Ти що, люба, дома й досі?
Лети вже на небо!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Помічник

Прийшла жінка із роботи
Додому й питає:
- Де мій милий, чорнобривий?
Що він поробляє?
- Та приніс з кладовки сала , -
Той ледве промимрив,
- Пляшки в шафі переставив,
І ось чарку вимив.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Випадок з фермером

Везе фермер снопів хуру
В жнива серед літа.
А надворі так спекотно,
Як піч перегріта.
Конячина похнюпилась,
Ледве тягне воза.
З-під коліс летить пилюка,
Поскрипують осi.
Чоловік з лиця рукою
Рясний піт стирає.
- Хух, я спеки ще такої
І не пам’ятаю.
- І я теж не пам’ятаю, -
Кінь озвався кисло.
З несподіванки у дядька
Й щелепа одвисла.
- Скільки й живу, вперше чую,
Щоб кінь сказав слово
- І я вперше, дійсно, чудо,
Віз йому відмовив.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Дегустація

Попросила Катерина
Кума свого Гната,
Щоб навчив її із цукру
Самогонку гнати.
- Сиплеш цукор в теплу воду,
Додай туди дрiжджi,
Десь півпачки на бідона,
Та дивись, щоб свiжi.
І чекаєш, доки буде
Усе те бродити,
Далі береш апарата
І можеш гонити.
- Так, а як же його взнати,
Коли треба гнати?
- Необхідно час від часу
Брагу куштувати.
Я й сам, бува, докуштуюсь
Поки угадаю,
Що кухликом у бiдонi
За дно зачіпаю.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Порозумілися

Зустрілися кумів двоє,
А слід нагадати,
Що були вони обоє
Добре глухуваті.
Чи ви, куме, не по рибу?
Один з них питає.
- Та ні, куме, йду по рибу, -
Той вiдповiдає.
- А я думав ви по рибу.
Діткам на вечерю.
- Та ні, кажу, йду по рибу,
Глуха ви тетеря.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Щира кума

Зайшла кума Катерина
до куми Тетяни,
В тої якраз вареники
На столі. Й сметана.
- А сідайте, вареничків,
Кумасю, скуштуйте,
Може, трішечки й невдалі,
То ви вже даруйте.
А кума така, що двiчi
Не треба просити,
Ті вареники з макітри
Мов за себе кида.
А коли уже в макiтрi
І дно показалось,
- Добирайте, кума мовить,
- Щоб не залишалось.
- Ой, спасибі, іще б їла,
Та куди – немає,
Бо той перший, що я з’їла,
З стільця пiднiмає.

Category: Без категорії  2 Comments

Щаслива кума

- Як там кум? – Питає Мотря
Куму свою Ганну,
- Щось наснився він сьогодні
Дуже вже погано.
- А що йому? П’є , гуляє,
Ніде не працює,
Ще, частенько так буває,
Й вдома не ночує.
- Тобі лише позаздрити
Можна, кумо, в цьому.
Що хоч інколи не бачиш
Це «Золото» вдома.
Я свого й не пам’ятаю,
Коли був тверезим,
Хоч би раз заночував десь
З своїм енурезом.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Стратегія

- Чого, куме, ти сумний,
Яке в тебе горе?
- Їде жінка в санаторій,
Аж на Чорне море.
- Не журися ти за нею,
Ти ж мужик, не віхоть.
-Е -е -е, як буду я веселий
- Може не поїхать!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хоче дитину

- Так будете розлучатись?
Чи закриєм справу?
Пита суддя чоловіка,
Що подав заяву,
- Що ви, що ви, – чоловік той
Руками махає,
- Ні про яке примирення
І мови немає,
- Тож які у вас мотиви,
Докази i факти?
- Та, крім мене, жінка хоче
Ще й хлопчика мати.
-І оце лише за це ви
Подали до суду?
Та я вашої заяви
Й розглядать не буду.
Адже діти наші – квіти
І велика радість.
Й вам подати кому буде
Водички на старість.
- Вона хоче не такого,
Щоб пелюшки прати,
А там такий, років з двадцять
Ще й з носом горбатим.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Чи полегшало?

Іван хлопчика – сусіда
Запитав уранці:
- А що, краще уже стало,
Петю, твоїй мамці?
- Та, не знаю, що й казати,
І краще, й не дуже,
Мене вже відлупцювала,
А тата – не здужа.

Category: Без категорії  Comments off

Благородні наміри

Пита слідчий потерпілу:
- Розкажіть деталі,
Як хреста в вас золотого
З ланцюжком украли.
- Ланцюжок той був на шиї
А хрестик – на грудях,
Я завжди його носила
І вдома й на людях.
- Як же ви того злодюгу
Могли не помітить,
Як він в пазуху вам руку
Засунув по лікоть.
- Та я чула дуже добре,
Як він там лоскоче,
Ну, звичайно, від сорому
Заплющила очі:
Я ж думала – благородні
Наміри він Має,
А коли розкрила очі: -
Хреста вже немає!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Батько й син

Малий Івась потихеньку
Запитав у тата:
- Коли був ти ще маленьким,
Тебе била мати?
Обняв тато свого сина
За худеньку спинку.

- Ні, моя мене не била,

Тільки твоя, синку.

***

- І у кого ти удався? –
Гидив батько сина.
- Очі, ніби у китайця,
Ніс, мов картоплина.
Руки довгі, як у негра,
Ноги, як в монгола…
- Там е дещо i від тебе,
- Мати уколола.
- Щось від мене там нічого
Такого не видно.
- Та там таке, що й на люди
Показати стидно.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Переконав

- Давай в цирк сьогодні сходим.
Просить хлопчик тата.
- Ні, сьогодні не виходить,
Різних справ багато,
- Там, такий, казали хлопці,
Класний номер буде,
Будуть їздить голі тьоті
Верхи на верблюді.
- Який же ти настирливий,
Ну, збирайся, хлопче,
Сходим, глянем на верблюдів,
Та в пив бар заскочим.
Тільки мамі, як вернемось,
Казати не будем,
А то й мені доведеться
Довго буть верблюдом.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Батькова порада

У село, батькам на втіху,
до рідної хати,
На канікули приїхав
Син відпочивати.
Навчається в iнститутi,
Десь аж у столиці,
Інженером хоче бути,
Вченим, як годиться.
Сам худющий та нервовий,
Ще не жив на свiтi,
А вид якийсь нездоровий
І почав лисіти.
Мати, глянувши на сина,
Аж ламала руки, -
Що зробилося з дитини
Від тої науки.
- Ти, напевне, тільки й знаєш,
- Спитав батько строго, -
- Все книжки оті читаєш,
Не їси нічого?
- Та, звичайно. там не вдома,
Часу малувато,
На червоного диплома
Тягнусь, – каже, – тату.
- Із диплома того сину
користь невелика,
- Вчись, нехай він буде синім,
А червона – пика.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Виростеш – дізнаєшся

- Чому так, – у татка свого
Пита хлопчик Дімка,
- Що богиня перемоги
Не мужик, а жінка?
- Пояснення мої нині
Не матимуть толку,
Бо в цім мати необхідно
Певну підготовку.
Ось виростеш, будеш мати
Тещу i дружину,
І тобі відразу ясно
Усе стане сину

Category: Без категорії  Leave a Comment

Старість не радість

Зустрілись два дідугани,
Обидва старенькі:
- Як живеш тепер, Іване?
- Та, так, помаленьку.
Все б нічого, тільки пам’ять
Стала слабувата -
Як забудусь щось, так потім
Не можу згадати.
Отак бува серед ночі
На печі проснуся,
Помню, що до баби хочу,
А чого – забувся.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Думай, що говориш

По дорозі йде бабуся,
Прибита роками,
Ізгорбилась та зігнулась,
Ледь плете ногами.
У одній руці тримає
Ціпок із ліщини,
А другою – полотняну
Торбу за плечима.
Під деревом задумала
Відпочити трохи
І торбину з пліч знімає,
Ойкає та оха.
- Де ти, смерте моя, ходиш?
А смерть із-за спини:
- Я тут, люба, що ти хочеш?
- Та-а -а… піддай торбину.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Про люлю і бабулю

Задумала стара баба
Від смерті сховатись, -
В дитсадочку між дітками
Куколками гратись.
Посідали вечеряти,
А смерть – із-за спини;
- Що ти робиш, – запитала, -
Тут, моя дитино?
- Кашку гамаю молочну,
Зелену цибулю…
- Ну, догамуй, – смерть говорить.
Та й підемо в Люлю.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Ач, чого захотілось

Сидять двоє закоханих,
Мовчанка запала,
- Про що думаєш? – у хлопця
Дівчина спитала,
- Про те, що й ти, моє сонце, -
Та як зашарілась:
- Тю, який ти безсовісний,
Чого захотілось!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Не впізнала

В Переяслав у неділю
З одного села
Баба клуночок цибулі
Продавать везла,
до схід сонця ще схопилась,
Так як i годиться,
Зайшла в церкву причаститись,
Богу помолиться.
А вже потім, на зупинку
З клунком за плечима
Як добігла, то крутився
Світ перед очима.
У автобус як загляне:
Рідна моя мати!
Там не те, що клунок стане,
Ногою не стати,
Мішок таки примостила
На нижню пiднiжку.
- Пройдіть, люди, – попросила
Уперед ще трішки.
В дверях спиною до баби
Якийсь здоровило,
Щоб не випасти, руками
Вхопивсь за перило.
- Ану проходь, чого вп’явся, -
Та мовить сердито.
- Куди ж іти, – той озвався, -
Битком же набито.
- Проходь, кажу, антихристе,
Проходь, бiсiв сину,
Бо, їй-богу, оцей клунок
На голову скину.
Та й почала поносити
Того здоровила:
- А щоб тобі й покорчило,
Щоб i покрутило!
Той нарешті повернувся,
Баба й занiмiла,
Рот пiдкiвкою зігнувся,
Ніби лимон з’їла.
- Простіть мені цю образу, -
Ледве проказала, -
- Ви ж, батюшко, зняли рясу,
А я й не впізнала.

Category: Без категорії  Leave a Comment
Category: Без категорії  Comments off

Де ж він, той босяк Жора

Морвокзал, той, що в Одесі,
Свято, люд гуляє,
Раптом з води русалонька
З дитям випливає.
І крізь сльози запитала,
Дивлячись угору:
- Як би мені побачити
Водолаза Жору?..

Category: Без категорії  Leave a Comment

Зовсім не змінилась

Зустрілися на базарі
Катерина й Алла
Подругами колись були,
Як ще дівували.
- Ой, як же ти змінилася
За ці роки, Катю,
Постаріла та змарніла,
Не можна впізнати.
Бачу й зуби повставляла
Й коси посивіли,
Ніби баба-Яга стала,
Що роки зробили!
- А ти Алло, за ці роки
Зовсім не змінилась,
Як була колись дурною,
Так i залишилась!

Category: Без категорії  Comments off

Помітно й так

Коло хати на лавочці
Сидять Рома й Таня,
Жують жуйки та судачать
Про своє кохання.
- Це ж тобі до війська скоро,
А я залишаюсь,
То й посивію від горя,
Доки дочекаюсь.
- А мене не будуть брати, -
Мовить Тані Рома.
- Я скажу, у вiйськкоматi;
В мене не всі вдома!
- Знаєш, так казать про себе
Якось не солідно,
А про те, що не всі в тебе,
Воно й так помітно!
***
Хотів батько прилякать
Синочка Валеру:
«Доїж кашу, бо скажу мiлiціонеру»
Той лукаво посміхнувсь,
І промовив чинно:
- Щоб жалітися комусь -
Сором для мужчини.
А коли б ти так зробив,
Я сказав би мамі,
Як ти вчора спину мив
Тьоті Тані в ванні.
Ну й синок, – подумав тато,
Бісова личина,
- Добре, будемо мовчати,
Ми ж таки мужчини.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Що краще?

Дві красуні в ресторані
Сидять розмовляють,
Та новини одна одній
Всі розповідають.
- Так ти ідеш за Ігоря? -
Одна з них питає.
- Я думаю, що він гарні
Усі дані Має:
І вродливий, i високий,
І один у мами,
І завжди від нього пахне
Гарними духами.
- Я думаю, мені краще
Буде за Максимом,
Що не гарний, то не страшно,
Так пахне бензином.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Може є ще старша?

У багатого старого
Власника пекарні
На виданні аж три дочки,
Ну дуже негарні.
Прийшов свататись до нього
Парубок завидний,
І вродливий, i високий,
Але дуже бідний.
- Вибирай, – говорить батько, -
Котра тобі краща:
Чи найменша, чи середня,
Чи сама найстарша.
За меншою у придане
даю десять тисяч
У доларах, – за середню —
У два рази більше.
А за старшою донькою
Даю усі тридцять,
Ото ж думай — із якою
Тобі одружитись.
Той подумав, щось прикинув,
Посовавсь на мiсцi:
- А ще старшої немає,
Хоч тисяч на двiстi?

Category: Без категорії  Leave a Comment

Було нове відро

Урізалась у бік КрАЗа
Новенька «Тойота»,
Що аж фари повгрузали
Кудись під капота
Стекла гать повилітали,
Вибило дверцята,
Зверху вгнулася i стала
Як верблюд, горбата.
Вилізає її власник
Уцiлiлий чудом,
А водій його із КрАЗа,
Як схопить за груди,
- Ах ти, піжон жовторотий,
дороги не бачиш,
Ну ти мені за ці збитки
Повністю заплатиш.
В мене відро новiсiньке
Там збоку висіло,
Або плати його вартість,
Або давай ціле!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Про Івана

Купив Іван «Мерседеса»
Хоч i не нового,
Приливали ті колеса
Більше тижня в нього.
А випивши, тлумачити
Починав дружині:
Хочу світу побачити
На своїй машині.
- Як ти питимеш, побачиш
Світ той скоро, Ваню,
Та не знаю — де ти будеш:
Чи в пеклі чи в раю.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Провідала

На храму Івана в бiйцi
Так чимось садонули,
Що вибили зубів вiсiм
И щелепу звернули.
До лiкарнi провідати
Жінка завітала,
Торбиняку з продуктами
Ледве дотаскала.
Викладає все з торбини,
А той ледве дише,
- Їж, мій любий, вiтамiни,
Та видужуй швидше.
- Ось яблучка – антонівка,
Груші — бергамоти,
Огірочки i морковка
Прямо із городу
Щоб хотів, ти, скажи, любий
Щоб я принесла ще,
Чи салату із капусти,
Чи сальце свиняче?
Той на все те глянув гірко,
Проковтнувши слину,
- Ти б мені іще горiхiв
Принесла торбину!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Навпаки

Зустрів Іван Олександра
- Як справи, – питає.
- Що мені тобі сказати?
Гарного — немає.
Аж п’ять дочок на виданні
Маю в своїй хаті,
І не знаю дочекаюсь
Хоч одного зятя?
- А у мене, – Йван говорить, -
Інші справи в хаті,
Маю лише одну доньку,
А зять уже п’ятий.

Category: Без категорії  Leave a Comment

На кого працюю

В iнспекцiю податкову
Зайшов чолов’яга, -
Такий собі, як мовиться,
Звичайний трудяга.
Подивився на всі боки,
А столів багато,
Хто сидів там, пильним оком
Почав розглядати.
На всіх мовчки подивився,
Та й назад вертає.
- Ви, напевне, щось хотіли?
- Хтось його питає.
- Чи ви, може, глухонімий?
- Ні, говорю й чую.
Просто прийшов подивитись,
На кого працюю.
***
Вихвалявся парубійко
Друзям коло броду:
- Не устоїть жодна дівка
Від моєї вроди.
- Щось, не дуже я в це вірю, -
Хтось йому гукає.
- Їй, бо, хлопці. Гляне, плюне,
І Далі рушає.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хвора жінка

Другий день Іван збирає
У дорогу жінку,
Вона в Моршин від’їжджає
Лiкувать печінку.
Увечері зійшлись ближні,
Деякі сусіди;
Це ж не жарти — на три тижні
Он аж куди їде.
А як гості розійшлися,
А діти поснули,
Перевірити взялися,
Чи щось не забули.
Може, чогось не поклали,
Або чогось мало,
Для певності навіть список
Усіх речей склали.
Іван узяв того списка,
Голосно читає,
А Марія по торбинах
Все перевіряє:
Банка сала закручена,
Чотирьохлiтрова,
Вузол сиру, горщик масла,
Бо своя ж корова.
Трос гусей посмажених,
Смальцю пiвкаструлi,
Сотня яєць свiжiсiньких,
Два вінки цибулі.
Банка меду гречаного,
Томату сулія,
Ще три банки із варенням,
Бідончик олії.
Всякі спеції, приправи,
Настойки, заварки,
Розчинної банка кави,
Аджики пiвбанки.
А Іван дружині радить:
- Там бачити будеш,
Може, чогось не вистачить,
То в крамниці купиш.
Бо їдеш же не гуляти
І не голодати,
А печінку пiдлiкуєш
То й вертайсь до хати

Category: Без категорії  Leave a Comment

Побазарували

Попросив Іван Комар
Федора діброву
З ним поїхать на базар,
Купити корову.
Бо цю справу згаряча
Не можна робити, -
Це тобі не “Москвича”
Чи «Форда» купити.
Тут i смирна щоб була,
I добре доїлась,
Невибаглива в кормах,
Рогами б не билась.
На неділю зговорились,
Рано від’їжджати,
Щоб був час i роздивитись,
І поторгувати.
А за успіх цiї справи
Пляшку осушили,
Жінка їсти поставила,
Добре закусили.
Федір, випивши чарчину,
Запевняв Марину:
- Купим тобі корівчину,
Як оту картину.
В чомусь іншому, а в цьому
Я вже толк, ой, знаю:
За свій вік оце вже сьому
Корову тримаю.
У суботу запряг пару
Іван у колгоспі,
Бо мав їхать до базару —
Не до тещі в гості.
В двір заїхав, розпріг коней,
Прив’язав до лати,
Вкинув збрую до сіней
Та й почав збиратись
Щоб не муляло в коліна
І в ребра в дорозі
В’язку взяв сухого сіна,
Розстелив на Возі.
Солідолом змастив осi,
Перевірив шини,
Щоб не трапилось в дорозі
Якоїсь причини.
А коли вже біля хати
Упорався трохи,
Почав харчі готувати,
На завтра в дорогу.
Під руками, що лежало,
Складав у торбину:
Помідори, яйця, сало,
Цибулю, хлібину.
Щоб було чим примочити
Куплену корову,
В сіно зарив вщент налиту
Банку трьохлiтрову.
Ще звечора поголився
Та й вляглися спати,
Адже завтра доведеться
Раненько вставати.
Ось уже i місяць сходить,
Почав був дрімати,
А дружина все говорить,
Та дає поради.
- Я карман тобі підшила
Внизу під холощу,
І в ганчір’я загорнула
Усі наші гроші,
Бо тепер тих вуркаганів
Як бліх у собаки,
Витягнуть не то з карманiв,
А й з самої с….и
За корову сторгуєшся,
Не спіши платити,
А то знаєш, як буває:
Можуть обдурити.
Спершу добре придивися,
Чи смирна, чи тільна,
Чи не буде брикатися
Як береш за вим’я.
Та щоб гарний був живіт
І дійки чималі,
Щоб коли будеш доїть —
З рук не випадали.
Одним словом, віднесися
Серйозно до справи,
Розпитайся, роздивися,…
Тут i задрімала.
Тільки перший сон побачив
То зразу схопились —
І ще й чорти навкулачки
По кутках не бились.
Запрягли та й у дорогу,
Хай бог помагає.
А дружина ще й з порогу
Їм у слід гукає:
- Їхать будете додому,
Не гонiть скотину
Та напійте по дорозі
Бо ще теля скине.
до базару добралися,
Людей не було ще.
Лиш собаки тинялися
По базарній площі.
Положили коням сіна,
Попустили віжки,
А самі на воза сіли
Переснiдать трішки.
На газеті розіклали
Хліб, цибулю, сало
Трьохлiтровку iз-пiд сіна
І стакан дістали.
Іван з банки наливає,
Зирить на всі боки,
Федір склянку ту тримає —
Різану, глибоку.
- Пий швиденько, – Іван мовить,
А то, не дай боже,
Ще мiлiцiя підловить,
Оштрафувать може.
Пили й другу — озирались,
Третю вже відкрито:
«А чого б це ми боялись
Своє їсти й пити».
Ось i сонечко вже встало,
Ряди аж вирують
Ходять хлопці по базару,
Корову купують
У всіх ціну питаються,
С такі, що й кажуть,
Iншi купців цураються,
Що й лика не в’яжуть.
Глядять: дядько на вiрьовцi
Скотину тримає.
І рогату i велику —
Та ще й ремиґає.
- Скільки просиш? – запитали
Той назива ціну.
- Мені й більше вже давали,
А я вам ще й скину.
Гляньте: спереду i ззаду
Скотина хороша.
Федір мовить: – Те, що нада,
Плати, Йване, гроші.
Ударили по руках,
Гроші заплатили,
За базаром в будяках
Могорич запили.
Позад воза прив’язали
Скотину рогату,
Самі в воза посідали
Та й гайда до хати.
Гарно сонечко пригріло,
И самі не відчули,
Як обох їх розморило
І міцно поснули.
Добрі коні попалися,
Шлях додому знали,
Отак самі й добралися,
Хоч уже й смеркало.
Правда, й хлопці проснулися,
У двір заїжджають.
- А ходи-но полюбуйся, -
До жінки гукають.
Вийшла з хати радесенька:
- Чую, каже, чую.
Ведіть у хлів швидесенько
Я на стіл зготую.
Всього їсти наставила,
Ще й пляшку літрову.
Пийте й їжте, а я пішла,
Гляну на корову
В хлiвi темно. Навпомацки
Погладила шию,
Під животом почухала
Годi – лап за вим’я.
Помацала й чуть не впала,
Піднялися коси, -
А де ж дійки? — запитала.
Та як заголосить.
- Бодай же ви окаянні,
Нею й подавились.
Куди ж ваші баньки п’яні
У біса дивились?
Щоб ви смоли напилися
Та були й померли,
Як ви мені не телицю —
Бугая приперли.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Завбачлива жінка

Чоловік до жінки з ліжка
Мовить із докором:
- Ну як тобі довести ще
Що я дійсно хворий?
Чи довідку від лікаря
Може показати?
Так он лежить на дивані,
Можеш прочитати.
- Ні, ти зроби заповiта,
Що хату й машину
І все майно відписуєш
На свою дружину!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хай Бог простить…

Повернувся напідпитку
Чоловік до хати
І дружині, що вагітна,
Став мораль читати
Якщо буде дитя схоже
На кума Миколу,
То я тобі оцього вже
Не прощу Ніколи.
-І я собі теж не зможу, -
Мовила дружина. -
Як на тебе, дурню, схожа
Буде та дитина.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Причина

Років з десять не купався
У ставку Микита —
То робота все якась,
То ніяк сходити.
А любив же, як колись,
Плавати, стрибати,
Головою прямо вниз
З берега пірнати.
А оце траву косив
Зовсім недалеко
То й до річки повернув,
Бо стояла спека.
Коло ставу вже людей
Зібралось чимало,
Вихідний якраз був день,
Всі відпочивали.
Роздягнувся до трусів,
Змочився водою,
Охолонути присів
У тінь під вербою.
До колiн в квітках труси,
Аж очі вбирають
Скільки жінку раз просив:
- Підший бо спадають.
Тут же й плигалка була, -
Трохи прохолонув,
Розiгнався та нирцем
В воду як плигонув!
Може вiтром їх здуло,
Чи десь зачепились,
Та трусiв, як не було,
Десь на днi лишились.
Як же вибратись мені —
Думає Микита.
Коли зирк – у бур’янi
Iржаве корито.
В будяках як опинивсь,
Трохи посмiлiшав,
Тим коритом затуливсь
І на люди вийшов.
Хто на березi сидiв —
Аж за живiт брались,
З тих Микитиних трусiв
Iмпортних смiялись.
Ще й вздогiн йому гукає
Петренкова Дунька:
- Хоч, Микито, я вгадаю,
Про що в тебе думка!
- Ну й гадай. – Не все одно,
Що сказать Микитi.
- Ти гадаєш, що є дно
У отiм коритi!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Казали люди, що…

В село п’яний iз базару
Грицько повернувся;
А носив вiн, варт сказати,
Бороду i вуса.
Урочисто зайшов в хату,
Щось пiд нiс бурмоче,
Ще й руками став махати,
Мов злетiти хоче.
Далi – дзеркало зняв з шафи.
Не мовить нічого,
На столi його поставив,
І сiв проти нього,
Та й почав гримаси всякi
Нiби мавпа, корчить.
То рот скривить, то роззявить,
То лоба наморщить.
То угору зведе руки,
То бороду пестить,
То пучкою робить руки,
Нiби когось хрестить.
Жiнка довго дивилася,
А далi й питає:
- Що, допився таки, Грицю,
«Бiлочка» хапає!
Той на неї глянув строго
І промовив гiрко:
- В тебе тiльки i розмови,
Що про ту горiлку.
А ось люди, так казали -
Я схожий на бога,
Коли їхали з базару
Майже всю дорогу.
А стоячi в автобусi
Бралися за серце
І казали: «О господи!
Ну куди ж ти прешся!»

Category: Без категорії  Leave a Comment

Передумав

Жить нестерпно стало Гнату:
Не дають зарплати,
Дiти голi, жiнка плаче -
Хоч тiкай iз кати.
І нiкому пожалiтись,
Нiкуди й податись.
То й вирiшив повiситись,
З життям поквитатись.
З-пiд бiлизни зняв у ваннi
Дебелу мотузку,
Зробив зашморг i з дивана
Прив’язав до люстри.
Вже й петлю надiв на шию,
Прощається з свiтом,
Прошептав : «Прости, дружино,
І ви, мої дiти…»
Коли бачить – за шафою,
В пасмах павутини,
Стоїть пляшка наповнена
Чимсь до половини.
Покуштував — з горiлкою!
Випив одним духом,
Iз трьох пальцiв зсукав дулю
І нею занюхав.
Далi зирк – а пiд диваном
В пилюцi (аж сiрий)
Недопалок iз цигарки
Гарний i не прiлий.
Дiстав його. витер чисто,
Пiдкурив, затягся, -
На лицi таке блаженство,
Мов пiсля причастя.
Далi зняв мотузку з люстри
Й викинув недбало.
- Нi, вiшатись – це вже дзуськи!
Життя кращать стало.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Теща не голодна

Сталось так, що в зоопарку
Утекла тигриця.
Та й пiшла собi гуляти
Та смугаста киця.
В мiстi швидко про це взнали,
Забили тривогу,
Всю мiліцію негайно
Пiдняли на ноги.
А в сквериках на лавочках
Люди спочивають
І парами, й в одиночку.
Гомонять, читають.
Сидять жiнка з чоловiком,
Раптом та як гляне
Кудись убiк, та як скрикне:
- Лишенько, Iване!
Он там сидить моя мама
А в неї з-за спини
Та мордяка виглядає -
Аж котиться слина.
Вона ж її може з’їсти,
Поглянь, яка грiзна.
Бiжи мерщiй в мiлiцiю,
А то буде пiзно.
Тож не хтось, а теща твоя,
Тобто, друга мати,
Чого ж сидиш, як мумiя?
Бiжи рятувати.
- Заспокойся, не з’їсть вона:
Я бачив сьогодні -
Теща добре обiдала,
Отже, не голодна.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Подарунок

З курятника вийшла Настя
Сусiдцi гукає:
- Моя курка знов знеслася
У твоїм сараї.
- Ой, спасибi тобі, Насте.
За те, що сказала.
Скоро Іван повернеться,
То пiдсмажу з салом.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Береженого Бог береже

Дочекалися. нарештi
Сара iз Абрамом:
До Iзраїлю з Одеси
Їдуть пароплавом.
Непомiтно день проходить,
Почало смеркатись.
Заходилися обоє
До сну готуватись.
Абрам дiстав з чемодана
Сарину сорочку,
Одягнув, i аж пiд шию
Зав’язав шнурочком.
- Ти, що, зовсiм з’їхав з глузду
З радощiв, Абраме?
Нащо вдяг мою «нiчнушку»?
В тебе ж є пiжама!
- Ту пiжаму можеш Саро,
Сама одягати,
Я гадаю, тобi гарно
Буде у нiй спати.
А я знаю, що на морi
Закони iснують,
Що першими в катастрофi
Жiнок всiх рятують.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Щиро кажучи…

Жених старий, хоч багатий,
Мовить нареченiй
Молоденькiй:
- Мусиш знати
Ти усе про мене.
Маю серце нiкудишнє,
Нирки й шлунок хворi,
Та ще й каменi в печiнцi,
А в суглобах — солi.
Геморой не дає спати,
У вухах стрiляє,
Одне око геть не бачить,
Інше запливає.
- А чого ж у вас немає?
Дiвка запитала.
- Зубiв, люба, а недавно
І нюху не стало.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Лікар і сантехнік

У лiкаря, у квартирi
Пiд Новий рiк саме
Так трапилось, що кран потiк,
Той, що коло ванни.
Не так уже, щоб i дуже,
Але протiкає,
Вiн негайно сантехнiка
Номер набирає.
А у того якраз гостi
Тiльки за стiл всiлись,
То, звичайно, ж виходити
Зовсiм не хотiлось.
Пiдiйшов до телефона,
Представився хворим,
Але лiкар не повiрив,
Та ще й присоромив:
- А як мене викликають
І вночi, i в свята,
І я завжди поспiшаю
Всiм допомагати.
- Вибачайте, зараз буду,
Добре, що сказали,
І я згадав, як ви торiк
Мене лiкували.
За якоїсь пiвгодини
Вже в квартиру стукав,
Зайшов в ванну, все оглянув,
Вимив добре руки.
Вийняв двi якiсь таблетки
З свого чемодана,
Покрутив їх на долонi,
Та й запхав у крана.
Iз лiкарем попрощався
І взявся за дверi:
- Як до завтра не покраща -
Везiть до майстернi.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Фінансові проблеми

Фунт i долар вийшли з бару
Пiзньої години.
Бачать йде по тротуару
Молоденька гривня
Долар, випивши добряче,
Стерлiнгу моргає,
Що, запросим для розваги
Цю новеньку кралю?
- Що ти, – фунт йому вiдмовив,
Краще ж уже марка,
Хоч старенька, та надiйна
Й завжди чогось варта.
Аз оцими молодими
Якщо поведешся,
То хiба що iнфляцiї
Вiд них наберешся.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Решта – мої власні

В консультацiї жiночiй,
Перш нiж лiкар гляне,
Медсестра в журнал запише
Про хвору всі данi:
Чим хворiла у дитинствi,
Якi були травми,
Чи пройшла усi прививки
Й про сiмейнi справи.
Ось заходить якась жiнка.
Про все запитали.
- А тепер iще скажiть ви,
Як сiмейнi справи.
- Мала двох я чоловiкiв,
А тепер не маю.
Повтiкали.
Шiстьох дiток
Сама доглядаю.
Двоє старших – то вiд Петi,
Два меншi –  вiд Васi,
А ще двоє (буде й третє) —
То вже мої, власні.

***

Звертаеться з запитанням
Пiдлiток до тата:
- Ти колись любив лиш маму
Поки ще не сватав?
- А чому ти це питаєш,
Звичайно, що мамцю.
- То ти зараз теж кохаєш?
- Замовкни поганцю!

***

Нащо, Петре, нову сукню
Дружинi купуєш,
Ти ж iз нею через мiсяць
Розлучатись будеш?
- Дiйсно, марно трачу грошi,
Ніде правди дiти,
Але в суд вона нiзащо
У старiй не пiде.

***

Чоловiк хвалить дружину:
- Ой, смачнi грибочки!
Я б, напевне, таких виїв
Не миску, а бочку.
Де ти тiльки такий гарний
Рецепт могла взяти?
- З кримiнального роману,
Там були поради.

***

На курорт зiбрався їхать
Чоловiк до Криму,
Заспокоює та тiшить
Молоду дружину.
- Ну, чого ти плачеш, люба,
Аж лицем змiнилась.
Не на рiк же я поїду,
А всього на мiсяць.
- Бо ти так завжди говориш,
А я певна в тому,
Що й двох тижнiв не пробудеш,
Й вернешся додому.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Успіхи

Запитав батько у сина:
- А скажи-но, Колю,
Що сьогоднi за оцiнки
Отримав у школi?
А той стоїть — анi слова,
Далi так, помалу
Ледь промимрив: «Як в цілому,
То буде п’ять балiв.»
- Що п’ять балiв ти отримав,
Це дуже похвально,
За це на тобi ось гривню,
На гумку жувальну.
А з яких же то предметiв
Такий успiх маєш?
Бач, умiєш працювати,
Якщо забажаєш.
Ти б мiг стати вiдмiнником
Круглим у навчаннi.
Бо для цього маєш добрi
Розумовi данi
На п’ятiрки якщо й далi
Вчитимеся Колю,
Як виростеш, можеш стати
Директором школи.
То чому ж задумавсь, друже,
Та ще й нахилився,
Чи то скромний такий дуже,
Чи вже загордився!
- Бо то в сумi та п’ятiрка, -
Хлопець ледь промовив.
- З математики двi двiйки
Й одиниця з мови.

***

- Знаеш, куме, найкращими
Днями у життi я
Завдячую Закарпапю,
Мiсту Коломия.
- Але ж ти не був там зроду
Як це розумiти?
- Зате жiнка там щороку
Живе по пiвлiта.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Невдалий вибір

Гнат пальта нiяк в крамницi
Вибрати не може.
Що не подасть продавщиця-
Не те, що вiн хоче.
Ось, нарештi таки вибрав -
Мов на нього шите,
Гарний колiр i тканина
То й пiшов платити.
Завернула продавщиця
В гарну упаковку,
Задоволений з крамницi
Вийшов за обновку.
Як додому повернувся,
Гукнув до дружини:
- А ходи-но, полюбуйся,
То й приллєм новину.
Та лиш глянула, скривилась,
Сплеснула руками:
- Нема в тебе й на мiзинець
Нi смаку, нi тями.
Не iмпортне виробництво,
Фасон застарiлий,
Тож, я бачу в тебе дiйсно
Не всi дома, милий.
Зажди вибере таке щось,
Що людям не треба.
- Твоя правда, – Гнат озвався.
- А почав iз тебе.

***

Запитали у бабусi
Малі онучата,
Звiдкiля вони взялися,
У мами i тата.
А та їм i пояснила,
Як колись бувало,
Малим дiтям говорили,
Де їх назбирали.
- Тебе, Колю, у квасолі
Знайшла вранцi мама,
А Катрусю у капустi
Через рiк так само.
- І неправда, мовить Катя,
- Скажи ти їй, Колю,
Бо отак бабуся наша
І помре дурною

Category: Без категорії  Comments off

Невеликі гроші

- Тату, тату! — гука донька, -
А маленький Женя
Витяг в тебе одну гривню
З гаманця в кишенi,
Пожував i ротик кривить,
Бо контнуть не може.
- То нiчого, одна гривня
Невеликi грошi.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Що краще?

В дитсадочку на горщечках
Сидять Ната й Алла,
І зайшла в них суперечка:
В кого краща мама.
- Моя мама, – мовить Алла, -
Вчора менi зранку
Принесла й подарувала
Отакенну ляльку!
- А менi моя учора, -
Озвалася Ната, -
Привела зовсiм живого
Ще одного тата!

Category: Без категорії  Leave a Comment

А хто ж я?

Іде клопчик по дорозi
І гiрко ридає.
- Чого плачеш, – Перехожий
У нього питає.
- Може ктось тебе образив,
Чи згубив копiйку,
Чи в щоденнику вiдразу
З’явилось три двiйки?
- Та як менi не плакати,
Як мама на тата
Говорила, що вiн баран,
Дурний, ще й рогатий.
Потiм тато сказав мамі,
Що та руда кляча,
А кто тодi я в них буду?
Ось тому i плачу.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Невчасний апетит

У вагонi електрички
З переднього краю
Зайшла в формi контролер,
Квитки провiряє.
Трохи далi якась жiнка
Лупцює малого,
А той кричить, що навколо
Не чути нiчого.
- За шо ото так дитину
Можна лупцювати?
Мабуть, ви своему сину
Мачуха, – не мати.
- Та як його не удариш,
Отаке зробило -
Дома їсти не заставиш,
А тут квитка з’їло.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Про Пізанську вежу

Мойша й Сара в Iталiї
Дуже обережно
Розглядають знамениту
Похилену вежу.
- І як вона, така крива, -
Дивусться Сара, -
Стiльки рокiв простояла
А й досi не впала?
- Знаєш, Саро, як на тебе
Я погляну збоку -
Так та вежа стоятиме
Ще тисячу рокiв.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Я думав ти знаєш

Мойша й  Ізя зустрiлися,
Почалась розмова.
- Як там Сара? — пита Iзя,
Чи жива? Здорова?
- Моя Сарочка вагiтна,
Дитя знайтись має.
- А кто ж тато? — знову Iзя
У Мойші питає.
- І який же ти безтактний.
Отаке питаєш!
- Вибач менi, бога ради,
Я думав ти знаеш.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Найдорожче

Іде Абрам по дорозі
У новiм беретi,
Бачить: Мойша на жiночiм
Мчить велосипедi.
От Абрам його й питає:
- Скажи, бога ради,
Де тобi велосипеда
Удалось дiстати?
- Розумiєш, купив пiвня,
Іду iз базару,
Дай, думаю, провiдаю
Iсаака та Сару.
Правда, вiн кудись поїхав,
Сара шанувала,
Обiймала, мов рiдного,
Навiть цiлувала.
Далi, каже потихеньку,
Заплющивши очi,
- Вiзьми в мене, Мойсейчику,
Все, що найдорожче.
Ось я й взяв велосипеда,
Дарма, що жiночий,
Не мiг же я вiдмовити,
В тiм, що вона хоче.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Існування

В дверi гучно постукали,
Хтось з двору питає:
- Рабинович в цiм будинку
Iще проживає?
- Мучиться, – не проживає, -
Чується iз хати -
- Хiба ж можна iснування
Це життям назвати?

***

Адам з Євою зiбрались
На бал погуляти.
Єва прямо iз нiг збилась -
Пiдбира наряди.
- Скажи, любий, який менi
Листочок надiти:
Чи пальмовий, чи фiговий
До лиця пiдiйде?
- Я б порадив кропив’яний,
Щоб нахаби рiзнi
Пощупати ту обнову
Руками не лiзли.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Його ж не варити

- Не пiду я хника Сара -
Замiж за Абрама,
Бо вiн старий, хоч багатий,
Ще й дуже кiстлявий.
- За багатим будеш, доню,
В золотi ходити,
А, що старий та кiстлявий -
Його ж не варити.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Чого боятись?

Iде жiнка через цвинтар
Пiзньої години.
Бачить – в чорному костюмi
Проходить мужчина.
- Ой, як добре, – мовить жiнка, -
Що я вас зустрiла,
Бо у мене вже вiд страху
Й ноги понiмiли.
Я так боюсь покiйникiв,
Що не чую серця.
А, ви, бачу, тут ходите
І не боїтеся.
- А чого їх тут боятись? -
Чоловiк озвався. —
- Правда й я, як живим був ще,
Також їх боявся.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Жалоба

На цвинтарi якийсь дядько
Хреста обiймає,
Заливається сльозами
Та все промовляє:
-І чого ти так заранi
Пiшов з цього свiту,
В посаду мав же гарну,
І вищу освiту.
Нащо було накидати ту
Петлю на шию,
Та вдовою залишати
Молоду дружину?
І я жив би, як людина,
На добро й на радiсть,
І не знав би цього лиха
Та глуму на старiсть.
- Тут ваш тато похований? -
Хтось спитав з-за спини.
- Та нi, перший чоловiк
Моєї дружини.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Не зівай!

У купейному вагонi
Їдуть пан i панi,
Розмовляють про пригоди
Рiзнi у коханнi.
Уже й пiзня нiч настала,
Панi позiхнула,
Укрилася простирадлом,
І, нiби заснула..
- Панi зiва? — пан питає,
Та вiдкрила очi.
- То ви, пане, зiваєте,
А я спати хочу.

***

На вокзалi в мiлiцiю
Чоловiк звернувся:
- Я двi банки з горiлкою
В вагонi забувся.
Чи вам бува не здавали
Моєї пропажi?
- Здали якiсь, так порожнi,
Гляньте, може й вашi?
- Моя торба й банки мої, -
Витяг ще й записку.
Написано: – Ще так зробиш -
Получиш по писку.
Назад будеш вертатися -
Поклади в торбину
Крiм горiлки – хлiба й сала,
Чарку й цибулину.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хотів встати

У метро в салон вагону
Зайшла молодиця,
Пишногруда, симпатична,
Прямо, як цариця.
Чоловiк, що сидiв скраю,
Хотiв був устати, -
Та рукою притримала:
- Дякую, не варто.
Проїхали ще зупинку,
Вiн знову на ноги,
-Сидiть, сидiть, я постою,
Менi вже не довго,
На наступнiй. За поручнi
Схопився руками…
- Не вставайте, я тут схожу,
Забiжу до мами.
- Хоч до дiдька, – той сердито
Обiзвавсь до жiнки, -
Через вас я вже проїхав
Зайвих три зупинки.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Встигла

У автобус набилося
Людей – стати нiде,
Дверi ледве закрилися,
Рушив, врештi їде.
А тут бiжiть жiнка якась,
Аж парує з рота,
Кричить: – Стiйте, бо спiзнюся,
А в мене ж робота!
Пасажири водія вже
Просять зупинитись,
Бо ж людина на роботу
Не хоче спiзнитись.
Той натиснув так на гальма,
Що аж запищали.
Жiнка втиснулась в автобус,
Усiх привiтала,
Хух, ледь було не вiдстала,
Спасибi вам, люди,
А тепер квитки дiстаньте,
Провiряти буду.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Циганове тягло

Зайшов циган до батюшки
Та й почав просити,
Щоб той батька покiйного
Прийшов схоронити.
- А я тягло вам батькове
Вiддам, як годиться?
Може воно i вам колись
В життi пригодиться.
- Добре, – батюшка говорить, -
Іди собi сину.
А сам дума: може дасть там
Якусь конячину.
Схоронили покiйника,
А циган виносить
Довгу люльку засмалену.
- Вiзьмiть, отче, – просить,
- Люльку цю тягнув покiйний,
Поки i дух вийшов.
Оце й усе тягло, що вiн менi
В спадщину залишив.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хто перший?

Святий Петро iз ключами
Стоїть коло раю
Усiх праведних впускає,
Грiшних завертає.
Ось до нього пiдступають
Праведнi двi душi:
Бувший водiй автобуса
І батюшка бувший.
Задумався, кто з них бiльше
В життi служив богу,
Кого першого впустити
До раю святого.
Далi мовить водiєвi:
- Iди у рай, хлопче,
Веселися, живи, гуляй,
Як душа захоче.
- За якi такi заслуги? -
Батюшка питає, -
- Ви первого впускасте
Водiя до раю?
Я ж у церквi на тiм свiтi
Тридцять рокiв правив,
Вiдпускав грiхи всiм людям
Та господа славив.
А водiй, було, в калюжi
Чи в ямi застряне.
Про святих усiх вас дуже
Говорив погане.
- Зате ти, як правив в церквi,
Люди там дрiмали,
І всевишвього частенько
Просто забували.
А хто їздив в автобусi
По отих дорогах,
Не iнакше, як «бозею»,
Називали бога.
Та молились i хрестились
І благали бога,
Щоб автобус не звалився
У рiвчак з дороги,
Щоб двигун не зiпсувався,
Пальне не скiнчилось,
Та до станцiї допхався -
Щиро всi молились.
І сердечнi, i душевнi
Були тi молитви.
Тож скажи, кого я першим
Маю в рай впустити?

Category: Без категорії  Leave a Comment

Хто наречений?

Приїхали вiнчатися
В церкву молодята,
Зiвак стiльки зiбралося,
Що нема де стати.
Коло вiвтаря у ризах
Батюшка з кадилом,
Молодих рiдня i близькi
Кругом обстулили.
Якась жiнка коло дверей
Iншої питає:
- А котрий з них наречений,
Нiяк не вгадаю.
- Отой сумний, що скривився -,
Мов буряк печений,
Бач, сльозам як залийся —
То й е наречений.
А отой, що всiм iконам
Кива головою,
Всмiхаеться й б’є поклони,
- Батько молодої.

Category: Без категорії  Leave a Comment

Потрібна лише прописка

Веде пiвника лисиця
До сiльської ради
Та навчає, що казати,
Та дає поради.
- Що я твоя нова жiнка,
Будеш говорити,
Нехай мене тут пропишуть,
Щоб нам разом жити.
- Нащо мені ще одна,
Як я двадцять маю.
Ще три квочки з курчатами
Сидять у сараї.
- Ой, який же ти, кугуте,
Дурний та противний,
Розумієш, шлюб цей буде
Несправжній, фіктивний.
Я з тобою жить не буду,
Я зразу й залишу,
Тільки мене сільська рада
В курятник пропише.

Category: Без категорії  Leave a Comment

А що, докрутилась?

Повзе черв’як через рейки -
Потяг свистить грізно.
Швидше, швидше, черв’як шепче,
А то буде пізно.
Пролетіло, прокотилось,
Аж курява стала.
Що, заднице, докрутилась,
Голова сказала

Category: Без категорії  Leave a Comment

Зате так подумала

У калюжі лежить п’яний,
А йде якась жінка.
Сама свиня ти погана -
Кинув навздогінку.
- Але ж я тобі ні слова
Навіть не сказала.
- Так зате так подумала,
Іди, чого стала!

Category: Без категорії  Leave a Comment

Якраз вміру

Iшов з храму дядько п’яний
Ноги заплiтались,
Аж собаки за паркани
Вiд нього сховались.
Якраз злива почалася
А йому байдуже.
Раптом за щось зачепився,
Та геп у калюжу!
Якийсь песик бiг повз нього
Та й почав лизати
Йому губи, щоки, лоба…
А той бурчить: – свату,
Не цiлуйте мене в губи,
І не просiть в хату,
Я i пити бiльш не буду,
І за стiл не сяду.

Category: Без категорії  Leave a Comment